Сімнадцяте просвітлення

Давненько вже придивлявся я до неінтегрованої графічної оболонки Enlightenment, що останнім часом фігурує у мережі під іменем E17. Сьогодні нарешті настав той час, коли я зміг помацати її власним курсосром . Огляду, на жаль, я робити не буду, оскільки не вмію, але доки під враженням вирішив щось написати.

Оце на зображенні дефалтовий робочий стіл, але про нього трохи згодом. Спершу розкажу як її інсталили.

Як її інсталити під Gentoo написано тут , але джентушники і так це все знають (я доречі по цій статті і інсталив). Але недавно e17 з’явилася у entropy. Ця подія знайшла своє відображення ось у цьому блозі, але щоб усе було зовсім зрозуміло я опишу як встановити e17 в Sabayon Linux ще й тут рідною мовою.

Для цього у терміналі від імені root’а виконуємо наступні команди:

1. синхронізуємо базу даних Entropy
   equo update
2. улюбленим редактором відкриваємо файл  /etc/entropy/packages/package.unmask
   nano /etc/entropy/packages/package.unmask
3. додаємо туди стрічки
   dev-libs/eina
   dev-libs/eet
   x11-libs/evas
   x11-libs/ecore
   dev-libs/embryo
   media-libs/edje
   dev-libs/efreet
   x11-libs/e_dbus
   x11-wm/enlightenment
4. Закриваємо файл, зберігаємо зміни (якщо використовувався редактор nano, то для цього потрібно натиснути Ctrl+X , y , Enter)
5. Власне встановлюємо пакети
   equo install dev-libs/eina dev-libs/eet x11-libs/evas x11-libs/ecore dev-libs/embryo media-libs/edje dev-libs/efreet x11-libs/e_dbus x11-wm/enlightenment

Оце власне й усе. Далі необхідно зробити логаут і вибрати e17 у менеджері сесій.
Перше що я побачив – це надзвичайно простий і привабливий бутсплеш. Дуже приємно на нього дивитися після важкого КДЄшного. Однак, дивився я на нього не довго, бо завантаження пройшло секунд за 10 (не міряв). Перед очима сірий робочий стіл (отой що на картинці), на ньому вміст теки /home/yudjin/Desktop зображений нудними на вигляд іконками. Знизу підозріло маленька і не менш нудна ніж іконки панель. Але варто було зрушити з місця мишку і поводити курсором над панеллю як уся її нудність одразу розвіялася. Значки на ній запульсували і невдовзі це все нагадало мені Windows7. Справа в тому що ще й згорнуті вікна також групуються на панелі не у заголовок вікна, а у піктограмки (на скріншоті згорнуті firefox та amarok), і ці піктограмки нічим не відрізняються від аналогічних на панелі швидкого запуску (на панелі швидкого запуску на скріншоті xterm, firefox та xmms, який у систему не встановлений %) ). Натхненний панеллю я поводив мишкою над елементами на стільниці, але дива не відбулося – вони залишилися нудними. Тоді я вирішив їх трохи повидаляти (у /home/yudjin/Desktop у мене назбиралося чимало сміття бо я забув про її існування), але виділити групу елементів не вдалося, як не старався. Елемент виділяється кліком, а відкривається даблкліком, що для мне було досить незвично, а найголовніше, чомусь, неочікувано… Взагалі, стільниця явно не призначена для розміщення на ній елементів відмінних від вікон, а вузька панель передбачає активне використання контекстних меню викликаних з стільниці. Подібно до fluxbox, і інших легких оболонок усі кнопки миші на стільниці викликають контекстне меню. Ліва – головне, права – “улюблене”. Підпункти меню розкриваються без кліків практично миттєво. Рух курсору супроводжується простими, але надзвичайно гарними візуальними ефектами, з тих, які краще один раз самому побачити, ніж навіть відео з ними сто разів подивитися

Тепер трохи про вікна. На одній віртуальній стільниці їх не повинно бути більше ніж 3-4, бо плутаються. Фокус вікна переміщується за курсором, при цьому заголовки вікон супроводжує той самий простий і гарний ефект, про який вже вище писалося. Якщо переключати вікна клавішами Alt+Tab, то курсор “перебігає” у центр активного вікна. Спочатку від такої фічі трохи в голові паморочилося, але за пів годни стало прикольно

Ніякого трею в e17 я не знайшов. Трей від wine плавав у окремому вікні, а amarok при спробі згорнути його в трей, зник у форватерах Лєти, хоча грати продовжував

Але це все не диватства, порівняно з файловим менеджером (тут доречі я зовсім не все зрозумів, оскільки завжди думав що Enlightenment – середовище не інтегроване, але ладно, є він і годі). Будь-яка тека відкривається у малесенькому віконечку, яке і близько не відображає усього її вмісту, за то його можна скролити в усі сторони. Відкриваю вкладену піддиректорію, підпіддиректорію… кожна відкривається у новому віконечку, що розташовані каскадом. Цікаве, але дуже незвичне рішення. Будемо вважати, що я просто його не зрозумів.

Віртуальні стільниці. Їх є 4. Розташовані в ряд, а не матрицею як в KDE 4. Переключати їх можна клавішами Alt+Fx, мініатюрами на панелі, або просто наближенням курсору до лівого чи правого краю екрану. Вікна вільно перетягуються з однієї стільниці на іншу. Взагалі переключення відбувається досить гарно і завжди зрозуміло “куди ти рухаєшся”. Можна зробити висновок що передбачене активне використання віртуальних стільниць.

Логаут. Не знаю як так відбулося, але після логауту amarok продовжував собі мирно грати вде при завантаженому KDE (він, власне, і не перестав), але це вже оффтопік.

E17 справила на мене враження дуже гарної, легкої, швидкої оболонки, але у той самий час вона виявилась досить незвичною і якоюсь “слизькою”, чи що? Подібне враження було від тривимірних вікон lg3D з єдиною на той час (2005 здається) вдалою реалізацією самоорганізації вікон. Але це вже зовсім інша історія

І на завершення кілька посилань:

• enlightenment.org – Офіційний сайт
• Теми брати тут
• elivecd.org – Сайт дистрибутиву Elive, на якому можна переглянути класне демонстраційне відео