Один вечір в Ubuntu 10.04 beta2

Всім привіт! Сьогодні я вирішив відновити дослідження Mkahawa на новому стенді. Для його створення я буду використати Ubuntu 10.04, дата релізу якої стрімко наближається. Насправді, про Lucid Lynx сьогодні не писав, мабуть, тільки дуже ледачий убунтушник-блоґер. Я хоча й і не убунтушник, але також не полінувався. Не те щоб там далі було щось нове, корисне, або цікаве, просто мої особисті враження від роботи в цій версії ОС за один вечір.

Установка

Установка проста і швидка. 6 кроків, у 4-х з яких я просто натиснув на кнопку “Вперед”. Сама установка тривала близько 40 хв. на гостьову машину VirtualBox з 512 Мб пам’яті.

Установка драйверів VirtualBox

Вибираю відповідний пункт з меню гостьової машини, диск під’єднується але не запускається. Кльоцаю по іконці диску на робочому столі і бачу вміст диску у новенькому наутілусі. Намагаюся запустити VBoxLinuxAdditions-x86.run, але скрипт повідомляє мені що його слід запускати з правами адміністратора. Гаразд, так і зроблю. У контекстному меню значка такої можливості не знайшлося. У контекстному меню директорії, куди змонтовано диск, не знайшлося можливості “Відкрити термінал тут”.
А куди його до речі змонтовано? Погляну в адресній стрічці. А де ж адресна стрічка?! Схоже що спрощення інтерфейсу вилучило цей напрочуд корисний і гнучкий інструмент. І лише тепер я помітив пропозицію виконати автозапуск, як на мене, то дуже вже ненав’язливу. Далі все пішло як треба, але наутілус залишив враження недоробленості.

Драйвери пристроїв встановлено, поверхневе налаштування проведено. За одно трошки поглянув на новий дизайн.

Новий дизайн

Дизайн дуже стильний і сучасний. Гарно виглядає з відключеними ефектами і зовсім не дратує. Іконки, здається лишилися майже без змін, порівняно з 8.10, але дивовижно вдало вписуються у решту оточення, що змінене радикально. Про новий дизайн вже дуже багато всього написано, тому не буду заглиблюватися. Скріншоти і без мене гарно передають його особливості. Єдине зауваження це те що ліва сторона довільного вікна тепер виглядає якось переватажено, за рахунок зміщення у неї кнопок керування вікном.

Кнопки керування вікном

Вони тепер зліва. Романтики вважають, що цей крок прийнято для того щоб звільнити місце для революційно нового універсального інструменту керування вікнами – есфери (стаття на habrahabr.ru). Я не належу до їх числа і вважаю що це просте наслідування Mac OS X, а есфера не має права на життя, принаймні у такому вигляді, у якому її зображає концепт. Можна було б трохи познущатися над мозком і спробувати звикнути до кнопок зліва, але зважаючи на те що ця ОС буде використовуватись публічно (у моєму випадку) повстає задача пересунути кнопки на звичне місце.

Набір програм

Я завжди вважав набір програм у коробці Ubuntu дуже вдалим. Зміни його у цій версії також можу оцінити як позитивні. Зокрема у коробці більше немає GIMP’у, а у розділі “Інтернет” з’явився клієнт мікроблоґів Gwibber (уявлення не маю що це за софт і як його використовувати). У зборці FireFox пошуковий рушій за замовченням ще й досі Yahoo!, але до релізу його ще може бути змінено на Google. До речі, зверніть увагу на те що вбудований Yahoo! знайшов на запит “cclfox” – три з чотирьох перших позицій займають сторінки з lug.vn.ua

Центр приложений

При обслуговуванні комп’ютерів під керівництвом Ubuntu я зазвичай не використовую цей інструмент, хоча вважаю його ідею принципово вірною, тому радію за його розвиток. Але на цей раз мені здається що він став якимось повільним і незграбним. Я установив через нього деякий софт і мені одразу згадався Sulfur. Неможливо уявити щоб “Центр приложений” був схожий на Sulfur, швидше Sulfur може бути схожим на “Центр приложений”. У будь-якому випадку, сьогодні, використовувати цілий зоопарк інструментів для керування пакетами в Ubuntu все ще залишається зручніше та прозоріше ніж “Центр приложений”.

Те, чого не видно

Маю на увазі ядро 2.6.32.19, безшовне завантаження, заміна hald на DeviceKit і все таке. На жаль не можу оцінити, бо на VirtualBox переваги цих технологій зводяться нанівець.