Понадобилось мне подключить к компьютеру несколько usb-serial преобразователей, при этом необходимо было как-нибудь но однозначно идентифицировать преобразователи (а заодно и устройства подключенные к ним, чтобы пользователь переключая устройство в другой usb порт не перенастраивал программу). Продовження »
Мабуть дехто з лугівців чув про Grusha Linux і можливо, навіть, приділяв йому якусь увагу. Мені ця зборка Linux стала цікавою з літа 2009-го року, коли команда розробників взяла курс на підвищення швидкодії продукту і вирішила змінити базову платформу з Ubuntu на Sabayon.
Сьогодні, через півроку, можна побачити значний прогрес у Grusha Linux, що дає надію на створення українського дистрибутиву. Взагалі, питання неофіційних зборок є для мене досить цікавим, можливо колись напишу про це замітку.
Так от, що ж нового з’явилося у Grusha Linux (і у Sabayon) після перезавантаження?
Зараз тривають роботи над профілем користувача по замовчанню та перекладом документації.
Також безумовно корисною є зборка у форматі CD – Grusha-light, яку можна назвати логічним продовженням нині мертвого формату Sabayon Pod (CD, але з графікою на борту). Однак, поява цього продукту ще під питанням.
Підключити репозиторій Grusha до Sabayon можливо, додавши стрічку
repository|grusha|Grusha Repository|http://grusha.grusha.org.ua|http://grusha.grusha.org.ua#bz2
у файл /etc/entropy/repositories.conf . Після цього потрібно синхронізувати репозиторії командою
equo update --forceЗамовлення на бінарні пакети у репозиторії Grusha приймаються на e-mail ask[at]grusha.org.ua
Посилання:
Sabayon 5.2 має стати вершиною в лінійці 5.х. І сьогодні з блоґу Kelly Schwartz’a (aka wolfden) мені стало відомо на якому етапі розробка і які основні зміни відбудуться у релізі. Отож, на нас чекає:
Бета версія з’явиться найближчим часом і розпочнеться її закрите тестування, а поки-що нові пакети тихенько додаються до репозиторію Limbo, доступного усім бажаючим. Створення образу затримується через пропрієтарні драйвери ATI, які поки не сумісні з Xorg 1.7. Існує ймовірність що цей драйвер буде замінено відкритим.
Доброго ранку, спільнота. Користуючись нагодою вітаю всіх з святами минулими і майбутніми, ну і таке інше. Також користуючись нагодою (перервою між святами) вирішив відновити свою писанину…
Зараз ганяю на VirtualBox’і Sabayon CoreCD 5.1, що вийшов 21-го грудня минулого року, і помітив цікаву особливість підходу до системи адміністрування. Особливість ця була виявлена також у 5.1 G і тоді я зрозумів що вона мені нагадує, а нагадує вона мені Ubuntu. Справа в тому, що при установці системи можливо не завдавати окремий пароль для користувача root. Інсталятор автоматично заповнює поля паролю для root паролем звичайного користувача. Якщо якась програма вимагає прав адміністратора, то вона просто запитує цей пароль ще раз. Увійти в систему під іменем root неможливо навіть у термінал. Треба логінитись під ім’ям користувача, вводити пароль, потім писати su і вводити пароль знову. Також працює оточення sudo. Коротше кажучи, Ubuntu, тільки в профіль з equo замість apt-get.
Але варто вказати у інсталяторі різні паролі і отримаємо класичну систему з користувачем із довільним ім’ям і користувачем root з правами нададміністратора. От такий от дуалізм.
Cafe Con Leche це вільне ПЗ призначене для швидкого та простого розготування системи білінгу у інтернет кав’ярні. Cafe Con Leche складається з двох маленьких бібліотек: libccls використовується для серверної частини, і libcclc використовується для клієнтської частини. Існує також GPL версія білінгової системи на базі цих бібліотек, що називається CCLFox. Про установку та налаштування CCLFox на Ubuntu 8.04 (клієнти) і 9.10 (сервер) я напишу нижче.
Існує кілька більш-менш толкових хавту по цій темі, але вони всі ворожою англійською мовою. Крім того я зіштовхнувся з рядом проблем при налаштуванні системи і мусив чимало погуглити, тому це хавту вийшло повніше і детальніше, ніж будь-яке з тих, на які я спирався. Отож вперед! Продовження »
Сьогодні в руки до мене потрапив пристрій HP Mini 2133 на базі ЦП VIA C7-M. Згідно плану “А” я мав встановити на нього Ubuntu 9.10 і розгорнути CCLFox server, але мою увагу привернула наклейка з гордим написом “SUSE Linux Enterprise Desctop 10″. Я подумав що ліцензії пропадати негоже і вирішив нею скористатися. На жаль ОС не була встановлена і перед моїми очіма сірів жорсткий диск без якої небуть файлової системи. Подефалту пристрій був налаштований на завантаження з мережі. Тоді я поліз у коробку, сподіваючись знайти там інструкції по установці та власне ПЗ. Серед кілограму макулатури не знайшлося жодного документу англійською чи російською мовами, за те знайшлося два диски: “User Guides HP Mini-Note PC” та “System Recovery DVD SLED 10 Linux”. DVD диск з ОС для приладу що немає DVD-привода викликав істеричний сміх у сповробітників, але я зовсім недавно встановлював ОС через мережу, і зважаючи на дефалтові налаштування BIOS цього нетбука подумав, що завантажуючись з диску я отримаю DHCP-TFTP-сервер, тобто все що потрібно для установки ОС. Часу розбиратися вже не було, оскільки робочий день добігав кінця, тому я забрав нетбук додому і ввечорі повернувся до його дослідження. Спочатку я вивчив диск з User Guides, але там взагалі не знайшлося ніякої корисної інформації щодо установки ОС. Тоді я поставив диск з SLED. На ньому взагалі відсутня документація (якщо не зважати на файл з md5 хешами). Ок, перезавантажую коп’ютер і гружуся з диску. У загружчику єдиний пункт меню: “Recovery system”, чи щось у такому дусі і строка для передачі опцій завантаження ядру. Хм як цікаво, мені як користувачу не залишили вибору. Тисну Enter і отримую повідомлення, що зараз мою систему буде відновлено, але при цьому я втрачу усі данні на своєму жорсткому диску. Відміняю процес і роблю висновок про те, що на HP Mini неможливо встановити ОС, якщо під рукою немає комп’ютера з вже робочою ОС. Цікаво, егеж? Добре що в мене це все є, тому завантажуюся з жорсткого диску, створюю образ диску з SLED і за допомогою unetbootin заливаю його на флешку. Підключаю флешку до нетбука, виставляю завантаження з неї і… і воно починається. Завантажується ядро, підвантажуються різні драйвери, біжить, біжить, біжить відладочна інформація… І тут раз:
No DVD drive found!
Press a key to reboot.
Виявляється SLED не вміє завантажуватися з флешки. Таким чином покупець не може скористатися придбаною ліцензією, бо як встановити це ПЗ через мережу, коли воно у такому вигляді як воно зараз, я уявлення не маю, і гадаю більшість рядових потенціальних користувачів цього нетбуку також немають. Виникло бажання посваритися з усіма. Спочатку з АБВ Технікою, де цей нетбук було придбано, потім з саппортом HP, а потім з саппортом SLED. Мабуть почну. Отака от страшна я людина.
Є кав’ярня. Звичайна собі кав’ярня у якій подають каву і решту усього, що зазвичай подають у кав’ярнях. Також у ній є покриття wifi, а якщо у відвідувача немає пристрою щоб цим покриттям скористатися, то йому пропонується використати нетбук, що належить кав’ярні. Один із таких нетбуків і потрапив мені в руки з метою його налаштування на відповідну роботу. За 3 дні я якось досяг поставленої мети і спробую максимально детально описати це нижче. Однак способи, що я використав, мені самому зовсім не подобаються, тому пропонуйте у коментарях кращі по можливості – буду дуже вдячний.
Повстала задача встановити на Acer Aspire One Ubuntu і деяким специфічним чином її настроїти, але про це я розкажу трохи згодом. А зараз про те, що GRUB 1.97 beta4, що входить до складу Ubuntu 9.10 працює на цьому пристрої некоректно, а саме, завантажує систему через раз, а через 2 рази очікує вибору варіанту завантаження, хоча вже давно мав би сам зробити вибір. Зважаючи на це все і на небажання розбиратися з новою для себе нестабільною програмою було обрано шлях даунгрейду до стабільної версії. Я точно знаю що мені доведеться робити це у майбутньому тому вирішив швиденько занотувати інструкції тут – може ще комусь знадобляться. Текст нижче є майже повним перекладом ось цього посту.
Вчора блоґ Kelly Schwartz’а (aka wolfden) повідомив про те, що у процесі розробки, мінімалістична версія Sabayon Linux – CoreCD перейшла до стану 5.1 beta1. Це означає, що CoreCD 5.0 взагалі не існуватиме. Нагадаю що вся родина SL 5.* проходить закрите тестування і поки що це не має негативного впливу на якість дистрибутиву. А тим часом команда тестерів очікує формування MiniDVD 5.1 beta2. Ведучий розробник – Fabio Erculiani (aka lxnay) – навмисне затримує вихід beta2, оскільки у MiniDVD 5.1 мають увійти KDE 4.3.3 і Gnome 2.28. Отакі от справи.
Вот установил себе Sabayon 5.0 Gnome, обновился полностью, немного пошаманил 
– и вот что с него вышло.
Сразу канешно непривычно работать после Убунту, не понравился пакетный менеджер Sulfur, синаптик имхо намного удобнее. Еще и блютус не работает, выдает при наборе в консоли ошибка сегментирования (может кто сталкивался подскажите как решыть траблу). Ну а во всем остальном довольно удобная и работоспособная ОС, скорость работы отличная, порадовал огнелис 3.5.5. Ну впринципе вот такой вот маленький обзорчик