Для мене це досить важлива і радісна зміна, оскільки я вважаю Sabayon гарним дистрибутивом, чого не скажу про формати його розповсюдження. miniDVD K і G перевантажені зайвим софтом та можливостями, а CoreCD – зовсім вже гіковська штука, що відлякує новачка вже лишень своєю назвою. То ж що трапилось?

1. CoreCD перейменовано у SpinBase. Вважається, що за допомогою інструменту Molecule (пакет dev-util/molecule) на базі SpinBase користувач зможе сам створити особистий iso образ з власним набором софту, конфігураціями і рештою такого – “спін”. Інсталятор SpinBase виключає можливість установки паралельно з іншою ОС.

2. З’являється CoreCDX. CoreCD + X = CoreCDX. У якості оточення робочого стола у ньому використано Fluxbox, драйвери, базові утиліти – от і все що є на борту CoreCDX. Список пакетів, якщо кому цікаво отакий. Словом, саме те що треба для комфортного розгортання власної системи.

Якби ж то ще дизайн зробили не таким гламурним і схожим на adidas, то взагалі б їм ціни не було

Пресс реліз

3-го травня засновник і лідер проекту Fabio Erculiani повідомив про те, що відтепер спільноті будуть доступні “нічні” (щоденні) зборки установочних дисків Sabayon Linux. Знайти їх можна на дзеркалах SL sabayon.org/download у піддиректоріях iso/daily , або просто daily

Установка

Установка проста і швидка. 6 кроків, у 4-х з яких я просто натиснув на кнопку “Вперед”. Сама установка тривала близько 40 хв. на гостьову машину VirtualBox з 512 Мб пам’яті.

Установка драйверів VirtualBox

Вибираю відповідний пункт з меню гостьової машини, диск під’єднується але не запускається. Кльоцаю по іконці диску на робочому столі і бачу вміст диску у новенькому наутілусі. Намагаюся запустити VBoxLinuxAdditions-x86.run, але скрипт повідомляє мені що його слід запускати з правами адміністратора. Гаразд, так і зроблю. У контекстному меню значка такої можливості не знайшлося. У контекстному меню директорії, куди змонтовано диск, не знайшлося можливості “Відкрити термінал тут”.
А куди його до речі змонтовано? Погляну в адресній стрічці. А де ж адресна стрічка?! Схоже що спрощення інтерфейсу вилучило цей напрочуд корисний і гнучкий інструмент. І лише тепер я помітив пропозицію виконати автозапуск, як на мене, то дуже вже ненав’язливу. Далі все пішло як треба, але наутілус залишив враження недоробленості.

Драйвери пристроїв встановлено, поверхневе налаштування проведено. За одно трошки поглянув на новий дизайн.

Новий дизайн

Дизайн дуже стильний і сучасний. Гарно виглядає з відключеними ефектами і зовсім не дратує. Іконки, здається лишилися майже без змін, порівняно з 8.10, але дивовижно вдало вписуються у решту оточення, що змінене радикально. Про новий дизайн вже дуже багато всього написано, тому не буду заглиблюватися. Скріншоти і без мене гарно передають його особливості. Єдине зауваження це те що ліва сторона довільного вікна тепер виглядає якось переватажено, за рахунок зміщення у неї кнопок керування вікном.

Кнопки керування вікном

Вони тепер зліва. Романтики вважають, що цей крок прийнято для того щоб звільнити місце для революційно нового універсального інструменту керування вікнами – есфери (стаття на habrahabr.ru). Я не належу до їх числа і вважаю що це просте наслідування Mac OS X, а есфера не має права на життя, принаймні у такому вигляді, у якому її зображає концепт. Можна було б трохи познущатися над мозком і спробувати звикнути до кнопок зліва, але зважаючи на те що ця ОС буде використовуватись публічно (у моєму випадку) повстає задача пересунути кнопки на звичне місце.

Набір програм

Я завжди вважав набір програм у коробці Ubuntu дуже вдалим. Зміни його у цій версії також можу оцінити як позитивні. Зокрема у коробці більше немає GIMP’у, а у розділі “Інтернет” з’явився клієнт мікроблоґів Gwibber (уявлення не маю що це за софт і як його використовувати). У зборці FireFox пошуковий рушій за замовченням ще й досі Yahoo!, але до релізу його ще може бути змінено на Google. До речі, зверніть увагу на те що вбудований Yahoo! знайшов на запит “cclfox” – три з чотирьох перших позицій займають сторінки з lug.vn.ua

Центр приложений

При обслуговуванні комп’ютерів під керівництвом Ubuntu я зазвичай не використовую цей інструмент, хоча вважаю його ідею принципово вірною, тому радію за його розвиток. Але на цей раз мені здається що він став якимось повільним і незграбним. Я установив через нього деякий софт і мені одразу згадався Sulfur. Неможливо уявити щоб “Центр приложений” був схожий на Sulfur, швидше Sulfur може бути схожим на “Центр приложений”. У будь-якому випадку, сьогодні, використовувати цілий зоопарк інструментів для керування пакетами в Ubuntu все ще залишається зручніше та прозоріше ніж “Центр приложений”.

Те, чого не видно

Маю на увазі ядро 2.6.32.19, безшовне завантаження, заміна hald на DeviceKit і все таке. На жаль не можу оцінити, бо на VirtualBox переваги цих технологій зводяться нанівець.

Правило для udev вышло таким:

ACTION!="add|change", GOTO="my_serial_end"
SUBSYSTEM!="tty", GOTO="my_serial_end"
KERNEL!="ttyUSB[0-9]*|ttyACM[0-9]*", GOTO="my_serial_end"
SUBSYSTEMS=="usb-serial", ENV{ID_PORT}="$attr{port_number}"
IMPORT="path_id %p"
 
IMPORT="usb_id --export %p"
ENV{ID_SERIAL}=="", GOTO="my_serial_end"
SUBSYSTEMS=="usb", ENV{ID_IFACE}="$attr{bInterfaceNumber}"
ENV{ID_IFACE}=="", GOTO="my_serial_end"
SYMLINK+="ttyUSB_$env{ID_SERIAL}"
 
LABEL="my_serial_end"

Сохраняем файл с этим содержанием в /etc/udev/rules.d/ с именем типа 99-serial.rules (чтобы они вызывальсь после всех остальных сначала имени идут цифры – порядок по приоритету)

В результате при подключении нескольких устройств даного типа получаем:

konstantin@konstantin-dev:~$ ls -l /dev/ttyUSB*
crw-rw---- 1 root dialout 188, 0 лют  2 19:08 /dev/ttyUSB0
crw-rw---- 1 root dialout 188, 1 лют  2 18:44 /dev/ttyUSB1
lrwxrwxrwx 1 root root         7 лют  2 18:44 /dev/ttyUSB_FTDI_USB__-__Serial_Cable_FTR4K233 -> ttyUSB1
lrwxrwxrwx 1 root root         7 лют  2 18:43 /dev/ttyUSB_ftdi_usb_serial_converter_ftDGUU5S -> ttyUSB0

Подробное описание по работе с udev можно найти http://reactivated.net/writing_udev_rules.html

Сьогодні, через півроку, можна побачити значний прогрес у Grusha Linux, що дає надію на створення українського дистрибутиву. Взагалі, питання неофіційних зборок є для мене досить цікавим, можливо колись напишу про це замітку.

Так от, що ж нового з’явилося у Grusha Linux (і у Sabayon) після перезавантаження?

1. Нова базова платформа (ну це здобуття Grusha, виключно)
2. Новий неофіційний репозиторій сумісний з entropy. Він потрібен для розміщення бінарних пакетів програм, зібраних інакше ніж ті, що у офіційному репозиторії (наприклад Aamrok, що читає cp1251 теги без бубна), а також для розміщення пакетів, що чомусь відсутні у офіційному репозиторії
3. Новий логотип (він у початку посту)
4. Переклад інсталятора на українську мову
5. Повний переклад клієнтської частини entropy (Equo і Sulfur) на українську мову

Зараз тривають роботи над профілем користувача по замовчанню та перекладом документації.

Також безумовно корисною є зборка у форматі CD – Grusha-light, яку можна назвати логічним продовженням нині мертвого формату Sabayon Pod (CD, але з графікою на борту). Однак, поява цього продукту ще під питанням.

Підключити репозиторій Grusha до Sabayon можливо, додавши стрічку

repository|grusha|Grusha Repository|http://grusha.grusha.org.ua|http://grusha.grusha.org.ua#bz2

у файл /etc/entropy/repositories.conf . Після цього потрібно синхронізувати репозиторії командою

equo update --force

Замовлення на бінарні пакети у репозиторії Grusha приймаються на e-mail ask[at]grusha.org.ua

Посилання:

• grusha.org.ua
• linux.grusha.org.ua
• Twitter Grusha Linux

• kernel 2.6.32
• Xorg 1.7
• KDE 4.4
• GRUB2 (!!!)
• зменшення інсталяційного образу за рахунок оптимізації залежностей
• нова симпатична тема оформлення
• всяке інше

Бета версія з’явиться найближчим часом і розпочнеться її закрите тестування, а поки-що нові пакети тихенько додаються до репозиторію Limbo, доступного усім бажаючим. Створення образу затримується через пропрієтарні драйвери ATI, які поки не сумісні з Xorg 1.7. Існує ймовірність що цей драйвер буде замінено відкритим.

Зараз ганяю на VirtualBox’і Sabayon CoreCD 5.1, що вийшов 21-го грудня минулого року, і помітив цікаву особливість підходу до системи адміністрування. Особливість ця була виявлена також у 5.1 G і тоді я зрозумів що вона мені нагадує, а нагадує вона мені Ubuntu. Справа в тому, що при установці системи можливо не завдавати окремий пароль для користувача root. Інсталятор автоматично заповнює поля паролю для root паролем звичайного користувача. Якщо якась програма вимагає прав адміністратора, то вона просто запитує цей пароль ще раз. Увійти в систему під іменем root неможливо навіть у термінал. Треба логінитись під ім’ям користувача, вводити пароль, потім писати su і вводити пароль знову. Також працює оточення sudo. Коротше кажучи, Ubuntu, тільки в профіль з equo замість apt-get.

Але варто вказати у інсталяторі різні паролі і отримаємо класичну систему з користувачем із довільним ім’ям і користувачем root з правами нададміністратора. От такий от дуалізм.

Існує кілька більш-менш толкових хавту по цій темі, але вони всі ворожою англійською мовою. Крім того я зіштовхнувся з рядом проблем при налаштуванні системи і мусив чимало погуглити, тому це хавту вийшло повніше і детальніше, ніж будь-яке з тих, на які я спирався. Отож вперед!

Підготовка до установки
Це потрібно зробити і на клієнтських і на серверній машині.
Відкриваю термінал і переходжу до режиму суперкристувача

sudo -s

Вводимо пароль
Установимо залежності, бо CCLFox будемо збирати з коду.

apt-get install sqlite3 libsqlite3-dev
apt-get install libfox1.4 libfox1.4-dev
apt-get install libglib2.0-dev
apt-get install libssl-dev

На всі питання відповідаємо “Y”
А цей пакет потрібен власне для самої зборки

apt-get install build-essential

Тепер потрібно додати у /etc/ld.so.conf шляхи до бібліотек

gedit /etc/ld.so.conf

дописуємо в кінець

/usr/lib
/usr/local/lib

Наступна команда потрібна для створення динамічних лінків, чи щось таке. Я з тим не розбирався – запустив та й все.

ldconfig

Установка серверної частини
Завантажуємо файли з кодом з сторінки завантаження проекту. Нам потрібні файли libccls (server side library) і cclfox (server using fox). Переходимо в директорію завантажень

cd Загрузки/

Розпаковуємо архів libccls і переходимо в отриману директорію

tar -xjvf libccls-0.7.0.tar.bz2
cd libccls-0.7.0/

Конфігуруємо.

./configure

Збираємо і установлюємо

make
make install

Створюємо сімлінк на бібіліотеку, бо без нього при запуску серверної частини отримаємо помилку типу:

cclfox: error while loading shared libraries: libccls.so.0: cannot open shared object file: No such file or directory

ln -s /usr/local/lib/libccls.so.0 /usr/lib

На скільки я зрозумів, проведені маніпуляції з /etc/ld.so.conf потрібні якраз для того щоб не потрібно було створювати цей сімлінк – ну да ладно, мені не шкода . Також я пробував збирати бібіліотеку з опцією –prefix=/usr , але це чомусь негативно вплинуло на стабільність сервера і він постійно крашився зі словами “segmentation fault”. Ладно, їдемо далі…
Переходимо на рівень вище, розпаковуємо cclfox, переходимо до отриманої директорії, конфігуруємо, збираємо установлюємо

cd ..
tar -xjvf cclfox-0.7.0.tar.bz2
cd cclfox-0.7.0/
./configure
make
make install

Тепер прямуємо до домашньої директорії і створюємо там директорію .cclfox

cd ~
mkdir .cclfox

Необхідно покласти туди ось цей файл і привласнити йому права на виконання. Я робив це за допомогою mc, але опишу консольний варіант. Якщо файл потрапив у директорію ~/Загрузки , то це виглядатиме приблизно так:

cp ~/Загрузки/pem ~/.cclfox/
chmod -R 755 ~/.cclfox

Запускається сервер командою

cclfox -nossl

Для зручності можна створити кнопку на стільниці. Вона виглядає приблизно так

nano ~/Рабочий\ стол/cclfox.desktop

#!/usr/bin/env xdg-open
 
[Desktop Entry]
Encoding=UTF-8
Version=1.0
Type=Application
Terminal=false
Icon[ru_UA]=gnome-panel-launcher
Name[ru_UA]=cclfox
Exec=cclfox -nossl
Name=cclfox
Icon=/usr/share/icons/Humanity/apps/48/gnome-mime-application-x-remote-connection.svg

Переходимо до клієнтського комп’ютера.

Установка клієнтської частини
Вважається що все що описано у пункті “Підготовка до установки” тут вже виконано. Поїхали!
Нам потрібні файли libcclc (client side library) і cclcfox (client using fox). Переходимо в директорію завантажень

cd ~/Загрузки/

Розпаковуємо архів libcclc і переходимо в отриману директорію

tar -xjvf libcclc-0.7.0.tar.bz2
cd libcclc-0.7.0/

конфігуруємо, збираємо, установлюємо

./configure --prefix=/usr
make
make install

Зверніть увагу на опцію конфігурації. Тут вона цілком безпечна, однак, гадаю що можна скористатися і методом зі створенням сімлінку, як у випадку з сервером.

Повертаємось назад, розпаковуємо архів з cclfox, переходимо в утворену директорію, конфігуруємо, збираємо, установлюємо

cd ..
tar -xjvf cclcfox-0.7.0.tar.bz2
cd cclcfox-0.7.0/
./configure
make
make install

Клієнт запускається командою

cclcfox -host IP_СЕРВЕРА -name ІМ’Я_КЛІЄНТА -nossl

На приклад так:

cclcfox -host 192.168.2.100 -name user3 -nossl

Я створив файл автозапуску клієнта для GNOME /home/user3/.config/autostart/cclcfox.desktop з отаким вмістом

[Desktop Entry]
Type=Application
Encoding=UTF-8
Version=1.0
Name=Нет имени
Name[ru_UA]=cclcfox
Comment[ru_UA]=CCLFox Client
Comment=CCLFox Client
Exec=cclcfox -host 192.168.2.100 -name user3 -nossl
X-GNOME-Autostart-enabled=true

Якщо цей файл створювався не через GUI то ймовірно на нього потрібно встановити правильні права і власника

chmod 555 /home/user3/.config/autostart/cclcfox.desktop

chown user3:user3 /home/user3/.config/autostart/cclcfox.desktop

Тепер налаштуємо віддалене керування живленням клієнта. Для цього варто трохи підправити права на /sbin/shutdown і /sbin/reboot

chmod 7755 /sbin/shutdown
chmod 7755 /sbin/reboot

Також можна покласти у ~/.cclcfox/ картинку lockpix.gif . Ця картинка буде займати заблокований екран. У моєму випадку це логотип кав’ярні.

Про те як зробити щоб користувач випадково нічого не зламав я вже писав раніше. Систему розгорнуто. Смачної кави

Як завжди кілька посилань:

• Толкове хавту на яке я спирався
• Мертва домашня сторінка
• Сторінка завантажень
• Тема на ubuntuforums.org

No DVD drive found!

Press a key to reboot.

Виявляється SLED не вміє завантажуватися з флешки. Таким чином покупець не може скористатися придбаною ліцензією, бо як встановити це ПЗ через мережу, коли воно у такому вигляді як воно зараз, я уявлення не маю, і гадаю більшість рядових потенціальних користувачів цього нетбуку також немають. Виникло бажання посваритися з усіма. Спочатку з АБВ Технікою, де цей нетбук було придбано, потім з саппортом HP, а потім з саппортом SLED. Мабуть почну. Отака от страшна я людина.